Історична реконструкція подій липня 2014 року на основі свідчень начальника штабу Самооборони Майдану Дніпропетровської області Сергія Іванченка та бунчужного штабу Олега Черненка.
Дніпро під прицілом кремлівських кураторів
Літо 2014 року. Поки на Донбасі палали перші запеклі бої, у тиловому Дніпрі розгорталася не менш драматична, але прихована від широкого загалу контррозвідувальна війна. Російські спецслужби не полишали надій підірвати стабільність регіону зсередини, використовуючи для цього місцеву агентуру, корумпованих правоохоронців та маргінальні проросійські рухи.
Офіційні репортажі того часу приписували спокій у місті виключно кабінетним топменеджерам з Обласної державної адміністрації (ОДА). Проте реальний, фізичний та інформаційний залом «руської весни» здійснювався руками низових патріотів. Навіть у липні 2014 року бійці Самооборони Майдану продовжували цілодобово охороняти будівлю Дніпропетровської обласної ради, а підрозділи «Правого сектору» (ПС) тримали периметр ОДА. Це був єдиний надійний заслін проти реваншу колаборантів.
Полювання на патріотів та блокнот «С-Петербург»
Напередодні анонсованого сепаратистами «останнього мітингу», ситуація на площі біля ОДА загострилася до межі. Проросійські інформатори та координатори почали відкрите полювання на лідерів українського спротиву.
Оперативна фіксація та контрзаходи
Група невідомих осіб з'явилася на майдані біля ОДА та почала приховано фотографувати представників «Правого сектору» та Самооборони. Мета була очевидною — збір персональних даних для формування «розстрільних списків» та передачі координаційній мережі бойовиків «ЛДНР» і кураторам у РФ.
Реакція добровольців була міттєвою:
- Бійці «Правого сектору» заблокували шпигунів та вилучили у них фотоапарат, на який фіксувалися обличчя захисників Дніпра.
- На захист затриманих інформаторів кинулася проросійська діячка Тетяна Тихомірова — керівниця радикального «Объединения Нации руссов» та соратниця Вікторії Шилової.
- У результаті штовханини та жорсткої відсічі з боку патріотів, Тихомірова впустила свій особистий записник.
Трофей, що завадив диверсії
Цей блокнот із промовистим написом «С-Петербург» став головним речовим доказом прямого фінансування та координації дніпровських сепаратистів із Росії. На його сторінках містилися:
- Явки та паролі для зв'язку між різними диверсійними групами;
- Адреси конспіративних квартир у Дніпрі та області;
- Прямі інструкції щодо організації масових заворушень та дестабілізації ситуації в тилу української армії.
Начальник штабу Самооборони Майдану Дніпропетровської області Сергій Іванченко оперативно задокументував цей трофей та офіційним каналом передав усі вилучені матеріали, адреси й інструкції до правоохоронних органів (прокуратури та поліції), що дозволило спецслужбам паралізувати залишки агентурної мережі ворога в місті.
13 липня 2014 року. Фінал «русского мира» біля Опери
Наступного дня проросійські сили спробували взяти реванш. Вони анонсували свій мітинг біля будівлі Театру опери та балету. На це ж місце, випередивши ворога, вийшли бійці Самооборони та активісти українського руху під керівництвом Штабу Самооборони Майдану. Перед початком сепаратистського збіговиська патріоти провели свій мітинг, чітко означивши: Дніпро — це Україна, і жодного триколору тут не буде.
Медійна війна та провокація Шилової
Коли на площу з'явилися Тетяна Тихомірова та її помічники, з ними прибула знімальна група Вікторії Шилової. Журналісти Шилової намагалися взяти у Тихомірової маніпулятивне інтерв'ю, щоб поширити проросійську пропаганду в інформаційному просторі та створити картинку «масового протесту дніпрян проти мобілізації».
Бунчужний штабу Олег Черненко особисто зафіксував цей процес на власну камеру, здійснивши жорсткий словесний «наїзд» на пропагандистів. Патріоти вимагали припинити трансляцію фейків та не давати слова посібникам терористів.
Зеленка як крапка в історії «Новоросії»
Протистояння швидко перейшло в активну фазу. Щоб остаточно нівелювати пропагандистську картинку, Тетяну Тихомірову молодіжка майданівців Дніпра обсипала борошном та повністю облила зеленкою. Разом із нею під «роздачу» потрапив і оператор знімальної групи («журналіст»), який намагався знімати проросійські наративи.
Ця акція прямої дії повністю зірвала зйомку пропагандистського сюжету. Замість «потужного антивоєнного мітингу» російські куратори отримали кадри ганебної втечі своєї агентури з центру Дніпра.
Спроби ревізії та «ряджене» козацтво
Сьогодні, через роки після тих подій, окремі представники корумпованого псевдокозацтва («лампасники») намагаються переписати історію. Вони ходять до владних кабінетів, зокрема до тодішнього заступника голови ОДА Гліба Пригунова, намагаючись довести, що вони «теж захищали місто», і вимагаючи доступу до бюджетних або тіньових фінансових потоків під соусом «охорони правопорядку».
Проте відеозаписи з особистого архіву бунчужного Олега Черненка (доступні на його YouTube-каналі) доводять протилежне: патріоти жорстко ганяли цих «пристосуванців» щоразу, коли ті намагалися присмоктатися до влади та грошових потоків після перемоги Майдану. На жаль, декому добре вдалось влитись в ці потоки і вони активно зараз допомагають обороні Дніпра від окупантів. Чи перекреслює це їх тодішні настрої і дії? Вам вирішувати. читачу.
Головний висновок історії чистий: Дніпро вистояв не завдяки кулуарним домовленостям, а завдяки безкомпромісності низових добровольців, які ризикували життям на вулицях, доки кабінетні стратеги вибудовували власні медійні імперії.
Немає коментарів:
Дописати коментар