Процес від’єднання житлових масивів Лівого берега Дніпра від Придніпровської ТЕС та масовий демонтаж магістральних тепломереж став однією з найскандальніших інфраструктурних реформ у новітній історії міста. Офіційні звіти міської влади під керівництвом Бориса Філатова позиціонують ці кроки як «геніальне стратегічне передбачення», що врятувало місто під час війни. Проте глибокий аналіз передісторії, фінансових потоків та екологічних наслідків вказує на зовсім інший мотив — побудову жорсткої комунальної монополії, зачистку ринку від приватного капіталу та банальне збагачення на ліквідації капітальних державних активів.
1. Економічний підтекст: Знищення дешевого конкурента
Історично теплова енергія від Придніпровської ТЕС була найдешевшою в місті. ТЕС виробляла тепло як побічний продукт під час генерації електроенергії (когенерація). Собівартість такого ресурсу в рази нижча, ніж спалювання дорогого природного газу в локальних котельнях.
Поки Лівий берег купував дешеве тепло у станції, міське комунальне підприємство (КП) «Теплоенерго» залишалося без колосального ринку збуту. Рішення міськради примусово відрізати будинки від ТЕС і перевести їх на баланс міських котелень знищило цю альтернативу. Жителів Лівобережжя позбавили права вибору, затиснувши їх в умови штучної монополії. Як наслідок, фінансові потоки (мільйони гривень щомісячних платежів населення) перетекли з рахунків приватної структури Ріната Ахметова безпосередньо до рук комунальників та міської верхівки.
2. «Розпил» труб та демонтаж під прикриттям війни
Найбільше обурення суспільства та опозиційних політиків викликав поспішний демонтаж магістральних тепломереж, який розпочався ще у 2019–2020 роках. Величезні трубопроводи, що будувалися десятиліттями за державні кошти, масово вирізалися та здавалися на металобрухт. Критики Бориса Філатова переконані: під гаслами «модернізації» відбувалася класична корупційна схема збагачення на дефіцитному металі та освоєнні нових мільярдних бюджетів на будівництво квартальних котелень.
У кулуарах та на рівні міських дискусій неодноразово піднімалася теза про те, що міська влада діяла занадто впевнено, наче заздалегідь знаючи сценарій майбутньої кризи. З початком повномасштабного вторгнення, коли Росія дійсно почала цілеспрямовано нищити Придніпровську ТЕС ракетами, мерія отримала ідеальне залізне алібі. Проте з погляду критиків, війна просто «списала все» — вона легітимізувала довоєнне шкідництво, дозволивши видати комерційне нищення інфраструктури за «цивільну оборону». Понад те, вирізавши труби, місто фізично позбавило Лівий берег можливості повернутися до дешевого джерела тепла навіть у разі майбутнього відновлення станції.
3. Екологічний екоцид: Гаряча вода та отруєння Дніпра
Політико-комерційні ігри навколо ТЕС завдали колосального удару по екології регіону. Для охолодження енергоблоків станція завжди забирала воду з річки Дніпро і скидала її назад теплою. Проте після того, як місто примусово відмовилося від опалення житлових масивів, технологічний баланс ТЕС було остаточно порушено.
Вся невикористана теплова енергія почала масово «гаситися» водою і скидатися безпосередньо в річку. Це спричинило катастрофічне теплове забруднення:
- Штучне прогрівання води у Самарській затоці створило умови інкубатора для синьо-зелених водоростей (евтрофікація).
- Водорості поглинають кисень, викликаючи масовий замор риби та перетворення річки на болото.
- Ситуація ускладнюється неконтрольованими вимиваннями відходів спалювання вугілля (золошлаків) у річку Шиянку, яка несе токсичні речовини прямо у Дніпро. Місто, ізолювавши ТЕС із комунальної схеми, фактично самоусунулося від екологічного контролю за цими процесами.
4. Філатов як монополізатор і нищитель інтересів громадян
Для значної частини жителів Дніпра Борис Філатов став уособленням жорсткого та цинічного управлінця, чиї дії спрямовані проти інтересів пересічних громадян. Послідовне знищення альтернативних постачальників послуг, концентрація ринку в одних руках та регулярні обшуки у структурах міськради через розкрадання коштів лише підкріплюють цей статус. Опоненти вказують, що за красивою картинкою «незалежності від олігархів» ховається звичайне бажання міських еліт самостійно «пиляти» бюджети громади та контролювати комунальні тарифи.
Два погляди на підсумок інфраструктурної війни:
- Версія опонентів (Корупційно-монопольна): Міська влада задовго до війни штучно ліквідувала найдешевше джерело тепла в місті (ТЕС), заробила мільйони на розпилі стратегічних труб і загнала громадян у кабалу дорогого газу від комунальної монополії КП «Теплоенерго», прикриваючи свої злочини фактом війни.
- Версія мерії (Військово-стратегічна): Децентралізація та перехід на локальні мікрорайонні котельні розпочалися через тарифний шантаж ДТЕК, а в умовах війни цей крок став єдиним порятунком, адже після повного руйнування ТЕС обстрілами Лівий берег мав би повністю замерзнути.
Джерела інформації:
- Офіційні рішення Дніпровської міської ради та звіти Департаменту благоустрою та інфраструктури щодо модернізації опалення.
- Пресрелізи та офіційні листи компанії ДТЕК Енерго щодо виведення в простій Придніпровської ТЕС та зміни схеми теплопостачання.
- Матеріали екологічного моніторингу та публікації ініціатив (зокрема, за даними екоактивістів та SaveEcoBot) щодо теплового забруднення Самарської затоки та стану річки Шиянка.
- Журналістські розслідування та матеріали Громадського Контролю щодо кримінальних проваджень, пов'язаних із розтратою бюджетних коштів посадовцями Дніпровської міської ради.
Немає коментарів:
Дописати коментар