Те, що пересічний громадянин звик вважати «запеклою боротьбою ідеологій», на рівні олігархічних кланів та кримінальних авторитетів завжди було лише прагматичною шаховою партією. Події 26 січня 2014 року під Дніпропетровською ОДА, де «титушки» жорстоко побили євромайданівців, козаків та журналістів, увійшли в підручники як символ кривавого розгону. Проте за лаштунками цієї трагедії ховалася значно цинічніша стратегія.
Справжнє викриття подій 2014 року в Дніпрі полягає в тому, що нова постмайданівська влада ніколи не грала за ідеали революції — вона грала виключно на себе. Щоб застрахувати власне майбутнє та зберегти свої силові пішаки в обох таборах, великі гравці прорахували гру в дві лузи задовго до падіння режиму Януковича.
Цей аналітичний матеріал зриває ширму з головного договірняка в історії Дніпра і показує, як щирий порив людей використали для зміни декорацій, зберігши недоторканною систему безкарності.
1. Страховка пішаків: як готувалося «повалення старої влади»
Глобальний цинізм ситуації полягав у тому, що фінансово-політичні еліти Дніпра, які згодом очолили ОДА «під патріотичними прапорами», ще взимку 2014 року прораховували будь-які сценарії. Готуючи та наближаючи повалення старої влади Януковича, вони одночасно страхували свої ризики в протилежному таборі.
Саме тому вони направляли власні силові ресурси допомагати тим, кого офіційно збиралися «повалити». Якби Майдан у Києві захлинувся в крові, дніпровські олігархи залишилися б у фаворі у Януковича як «рятівники стабільності», які допомогли утримати регіон. Коли ж Майдан переміг, ті самі тіньові куратори спортсменів миттєво «перефарбувалися», перехопили прапори революції та сіли в крісла керівників області.
2. Координатори на місцях: Крупський та Волович
26 січня 2014 року під ОДА ця подвійна гра була реалізована руками конкретних виконавців, де чиновницький апарат і спортивний криміналітет діяли як єдиний механізм:
- Анатолій Крупський (перший заступник голови ОДА): Адміністративний мозок «Партії регіонів» у Дніпрі. Унікальні відеокадри Олега Черненка зафіксували, як у розпал кривавого протистояння, коли вулиці навколо були заблоковані, а людей жорстоко затримували, елітний автомобіль Крупського безперешкодно під’їжджав до будівлі. Міліція слухняно розступалася, створюючи персональний «зелений коридор». Це прямий доказ того, що верхівка ОДА повністю контролювала міліцейські кордони, перетворивши адміністрацію на закриту базу, де «титушок» ховали, озброювали кийками та безкоштовно годували в їдальні. 1. Позиція Анатолія Крупського (ексзаступник голови ОДА)
- Офіційне виправдання: Заявляв, що виконував виключно свої посадові обов'язки з координації життєдіяльності будівлі ОДА у кризовий період.
- Аргументація: Появу «титушок» усередині будівлі, їхнє харчування та озброєння спирав на силовиків. Мовляв, за безпеку та пропускний режим відповідало керівництво УМВС, а цивільне керівництво ОДА не мало повноважень контролювати, кого саме міліція запускає через чорний хід і внутрішній двір.(Всі ці аргументи розбиваються одним - відео де в центральній залі роздають кийки для побиття майданівців, що є в мережі, заодно Крупський топить виправдання Хуторного і Третьякова, що вони лише вказівки влади виконували).
- Данило Волович (тренер СК «Тайфун»): Безпосередній керівник силового кулака на подвір'ї ОДА. Численні відеокадри зсередини будівлі та з вулиці зафіксували Воловича, який за допомогою характерних жестів та команд шикував і спрямовував групи спортсменів на побиття людей та операторів телеканалів (зокрема «34 каналу», «11 каналу» та ICTV).Фото. Д.А.Волович дає інтерв'ю після побиття під ОДА і заявляє , що його там не було.
.jpg)
- На фото Волович в школі дзюдо Путіна.
.jpg)
3. Справжній бенефіціар: чому Воловича не можна було чіпати
Відповідь на питання, чому Данило Волович не опинився за ґратами попри сотні стоп-кадрів та відеодоказів, розкриває головну таємницю дніпровського договірняка. Волович не був автономним тренером — він перебував у прямій вертикалі Михайла Кошляка, найвпливовішого спортивно-силового авторитета Дніпра, засновника СК «Дзюдо-Дніпро» та очільника міської Федерації дзюдо. Саме структури Кошляка виставили бійців для захисту режиму Януковича в січні 2014 року.
Проте вже в березні 2014 року, коли ОДА очолила нова команда Ігоря Коломойського та Геннадія Корбана, Михайло Кошляк миттєво став їхнім ключовим бізнес- та силовим партнером. Він офіційно увійшов до орбіти нової влади, отримав статус помічника народного депутата Бориса Філатова та очолив силове крило нової команди ОДА.
У цей момент коло замкнулося. Здати Данила Воловича під суд за побиття 26 січня означало б вийти на самого Михайла Кошляка — тобто вдарити по силовому фундаменту самої нової влади ОДА. Нова патріотична команда не могла ліквідувати свого головного союзника, який тримав під контролем усю спортивно-кримінальну вулицю Дніпра. Справу Воловича було наказано «поховати» на найвищому рівні.
4. Штучний розкол: як Береза нацькував афганців на реальний Майдан
Головною перешкодою для цього елітного бартеру став новопризначений прокурор області Роман Федик, який відмовився ховати справи по Майдану і розпочав розслідування проти організаторів побиття та міліцейського керівництва. Щоб врятувати союз із Кошляком, нова влада ОДА розпочала операцію з усунення незручного прокурора.
Коли реальні учасники січневих подій — представники «Самозахисту підприємців», місцеві козаки та активісти Майдану — зрозуміли, що розслідування зливають, вони вийшли на протест і прийшли під будівлю ОДА. Люди вимагали дати спокій прокурору Федику та завершити розслідування злочинів Крупського, Воловича й міліції.
Тоді очільник Штабу національного захисту Юрій Береза вдався до цинічної маніпуляції. Він вийшов до ветеранів-афганців, які охороняли периметр ОДА, і свідомо здезінформував їх, заявивши, що колона патріотів, козаків та підприємців під будівлею — це «сепаратисти та агенти Кремля», які прийшли штурмувати адміністрацію. Виправдовуватись за це береза може чим завгодно, але обличчя афганців, що нас зустріли свідчили про інше, побачивши тих, з ким разом були на Майдані і під ОДА. вони остовпіли).
На фото Береза юрій з Коломойським,
справи якого роботи проти України таки досі продовжуються.
Береза свідомо нацькував афганців на реальних майданівців. Цей штучно створений кривавий конфлікт «своїх проти своїх» дозволив новій владі:
- Повністю дискредитувати та заблокувати громадський контроль і вимоги розслідувати побиття 26 січня.
- Перевести фокус уваги з реальних злочинців на тему вигаданого «сепаратизму» тих, хто вимагав справедливості.
- Безперешкодно зачистити прокурора Федика під приводом «громадського тиску» та «вуличного хаосу».
5. Роль міліції Глуховері та фінальний демонтаж правосуддя
Поки патріотичний рух розбивали та таврували на вулицях, у кабінетах ГУ МВС під керівництвом Віталія Глуховері (травень 2014 — травень 2015) відбувався тихий технічний демонтаж кримінальних справ:
- Втеча Воловича: Міліція Глуховері місяцями «не помічала» Воловича на відео, давши йому час безперешкодно виїхати до Тюмені, а згодом — до Санкт-Петербурга. Там він успішно влаштувався у державну «СШОР ім. Рахліна» (школу першого тренера Володимира Путіна) і у 2024 році навіть отримав грамоту від президента РФ. Пішака просто перевели на іншу шахівницю.
- Порятунок Крупського: Анатолій Крупський уникнув тюрми за координацію міліції. Він пересидів шторм у кріслі першого заступника мера Дніпра, звідки його вигнали лише під тиском закону про люстрацію, але без жодного кримінального вироку.
- Виправдання міліції: Заступники начальника міліції Сергій Третьяков та Сергій Хуторний, які запускали «титушок» до ОДА, були повністю виправдані Кіровським районним судом у січні 2021 року. Суд визнав докази слідства недопустимими через навмисні «процесуальні помилки», які міліція та прокурори заклали у справу ще у 2014–2015 роках.
Примітка: Нова патрульна поліція, створена наприкінці 2015 року, займалася лише вулицями і до саботажу цих справ стосунку не мала.
Висновок: Анатомія ідеального обману
Справа 26 січня під Дніпропетровською ОДА продемонструвала, як олігархат і криміналітет використали щирий порив людей для зміни вивісок на кабінетах. Чесне розслідування було неможливим, адже воно викрило б головну таємницю: «титушки», які били людей у січні, і «нова силова опора ОДА» в березні — це були елементи однієї й тієї самої спортивно-силової вертикалі Кошляка.
Юрій Береза та міліція Глуховері виконали роль димової завіси. Вони оголосили справжніх патріотів «сепаратистами», стравили їх з афганцями та закрили справу в інтересах великих гравців. В результаті — Волович успішно тренує під крилом російського диктатора, Крупський зберіг майно, а міліціонери отримали виправдальні вироки. Єдиним документом епохи, який зафіксував правду про гру в дві лузи, залишилися аматорські відеозаписи ЗМІ та Олега Черненка( передані до музею Д.І.Яворницького), які система так і не змогла стерти.
Фізична відсутність Ігоря Коломойського, Геннадія Корбана та Бориса Філатова в Україні наприкінці січня 2014 року — це класичне політичне алібі, яке дозволило їм залишитися юридично «чистими», поки їхня силова інфраструктура працювала на місці. [1]
У цьому й полягає феномен «гри в дві лузи», коли ключові фігури перебувають у Женеві чи Тель-Авіві, але їхній найближчий силовий партнер Михайло Кошляк (засновник СК «Дзюдо-Дніпро» та охоронної структури «Леон») залишався у Дніпрі. [1, 2]
Анатомія цієї схеми виглядала наступним чином:
1. Силовий ресурс під двома прапорами
Спортивні та охоронні структури, підконтрольні Кошляку, у січні 2014 року забезпечили режим Януковича бійцями («тітушками») для захисту Дніпропетровської ОДА. Якби Майдан програв, олігархічне крило продало б цю послугу Януковичу як «порятунок регіону від радикалів». Коли ж режим упав, цей самий спортивно-кримінальний кулак миттєво став офіційною силовою опорою вже нової «патріотичної» ОДА Коломойського. [1]
2. Юридичний імунітет як плата за лояльність
Саме тому Данило Волович (тренер, який координував побиття людей під ОДА) та інші бійці нижчої ланки не сіли за ґрати. Вони перебували у прямій вертикалі Кошляка. Віддати Воловича під суд означало б вийти на самого Кошляка, а отже — зруйнувати силове крило новопризначеного керівництва області (Коломойського-Корбана). Тому кримінальні справи технічно зливали через МВС Глуховері, даючи виконавцям час виїхати з країни.
3. Подальша легалізація партнерів
Показово, що після зміни влади у 2014 році Михайло Кошляк офіційно став помічником народного депутата Бориса Філатова. Це пряме підтвердження того, що попри перебування лідерів групи за кордоном під час кровопролиття, інтеграція їхніх бойових і бізнесових партнерів у нову владну вертикаль була миттєвою та безперешкодною.
Олігархічний бізнес не має ідеології — перебуваючи за кордоном, лідери групи зберегли свій головний актив у Дніпрі недоторканим, просто змінивши його політичне забарвлення з «регіонального» на «патріотичне».
Відкриваючи нові сторінки давніх подій ми розуміємо, що відновити справи неможливо, але в історії це має бути зафіксовано.
- Джерела інформації та доказова база:
- Ексклюзивні відеоархіви: Матеріали ЗМІ, свідчення учасників маршу «Самозахисту підприємців», хроніка О. Черненка, передана до Дніпропетровського історичного музею.
- Аналітичні матеріали: Розслідування діяльності М. Кошляка, СК «Дзюдо-Дніпро» та їх інтеграції у силові структури у 2014 році.
- Офіційні рапорти: Документи прокурора Р. Федика щодо тиску на слідство та саботажу справ керівництвом ГУ МВС.
- Судові рішення: Вирок Кіровського райсуду від 06.01.2021 у справі С. Третьякова та С. Хуторного.
- Медіахроніка: Архівні репортажі з місця конфліктів від «Радіо Свобода» та «Цензор.НЕТ».
- Дані з РФ: Відомості про Д. Воловича на сайті СШОР ім. А.С. Рахліна (Санкт-Петербург). Новинарня
Немає коментарів:
Дописати коментар