Резонансна трагедія навколо загибелі 33-річного молодшого сержанта Мар'яна Пенкальського, оператора БпЛА 503-го окремого батальйону морської піхоти (в/ч А1275), наразі перебуває у фокусі правозахисників та офіційного слідства. Справа підняла гостру суспільну дискусію щодо практики автоматичного переведення зниклих на полі бою бійців у статус правопорушників.
Обставини зникнення та виявлення тіла
Військовослужбовець зник у ніч на 19 грудня 2024 року на Донеччині поблизу міста Добропілля.
Ключовий факт справи: Мар'ян Пенкальський зник безпосередньо під час підготовки та безпосереднього виходу на бойове завдання. Перед виходом він спілкувався з рідними, підтвердивши отримання бойового розпорядження. Попри це, командир роти Сергій Вихованець уже наступного ранку подав рапорт про те, що боєць нібито самовільно залишив частину (СЗЧ), прихопивши зброю та автомобіль.
Тіло бійця знайшли місцеві мешканці лише наприкінці січня 2025 року за кілька кілометрів від місця дислокації підрозділу. За матеріалами журналістського розслідування видання ZAXID.NET, останки перебували у напівсидячому положенні у лісосмузі, а його зброя лежала поруч у ногах.
Через півтора місяця перебування тіла на відкритому повітрі судово-медична експертиза констатувала виражені процеси гниття, муміфікації та часткової скелетизації, що пояснює природну відсутність м'яких тканин, голови та внутрішніх органів. Будь-які спекуляції щодо «чорної трансплантології», які поширювалися у соцмережах, офіційне слідство повністю спростувало.
Хід розслідування та юридичні суперечності
Кримінальне провадження розслідує поліція Донецької області за ч. 1 ст. 115 ККУ («Умисне вбивство») за процесуального керівництва Донецької спецпрокуратури у сфері оборони.
Як повідомляє ексклюзивний матеріал ТСН.ua, версію про «самогубство» прокурор офіційно виключив із фабули справи ще у травні 2025 року. Головний доказ насильницької смерті — руки загиблого військового були міцно зафіксовані за спиною, що унеможливлювало здійснення пострілу в себе. Побратими бійця також вказують, що знайдена поруч військова шапка мала наскрізний кульовий простріл. Крім того, особисті телефони зникли, а автомобіль пізніше виявили у користуванні іншого військового підрозділу.
Адвокатка родини Тетяна Садовська зазначає, що військова частина звернулася до ДБР із заявою про СЗЧ лише через рік після того, як тіло вже було знайдено, що може свідчити про спробу приховати внутрішній злочин всередині підрозділу. Запити захисту до ДБР підтвердили: Мар'ян Пенкальський за час служби не вчиняв кримінальних правопорушень.
Судовий захист родини
Оформлення статусу СЗЧ автоматично призупинило грошове забезпечення та позбавило дружину Ірину і трьох дітей (наймолодшому сину на момент зникнення батька було всього два місяці) будь-якого соціального захисту та виплат від держави.
Родина бійця подала позов до адміністративного суду. Юридичний прецедент завершився перемогою родини: суд визнав дії військової частини А1275 незаконними та повністю скасував акти службового розслідування. Зараз захист вимагає від прокуратури остаточного закриття провадження щодо дезертирства за реабілітуючими обставинами (через недоведеність вини), щоб повністю очистити ім'я загиблого героя. Детальніше про правозахисний аспект справи можна прочитати на порталі ZMINA.info.
Аналогічні випадки та системна проблема
Проблема невиплати родинам та безпідставного блокування статусів загиблих чи поранених бійців через бюрократичні перепони, на жаль, має системний характер і часто потребує втручання судової гілки влади:
- Блокування виплат матері загиблого бійця: Нещодавній гучний випадок, коли посадовці ТЦК безпідставно блокували виплату гарантованих державою 15 мільйонів гривень матері полеглого воїна. Справедливість також довелося відновлювати через судовий позов, про що детально інформує стаття ТСН: Судовий розв'язок справи про виплати.
- Проблеми з оформленням статусів та виплатами для звільнених з полону: Військовослужбовці Нацгвардії та інших підрозділів після повернення з полону регулярно стикаються з відмовами у нарахуванні належного грошового забезпечення через недбалість у веденні документації військовими частинами, що змушує родини роками оббивати пороги апеляційних судів.
- Юридична база для сімей: Правозахисні платформи наголошують, що у випадках зникнення військових за обставин, які загрожували життю, командування зобов'язане оперативно відкривати провадження за фактом зникнення безвісти або загибелі, а не вдаватися до автоматичного оформлення «СЗЧ на випередження». Про алгоритм збору доказів читайте в аналітиці ZN.UA: Встановлення факту смерті військовослужбовця.
Суспільство та правозахисна спільнота розраховують, що оновлене вище військове командування та правоохоронні органи візьмуть розслідування вбивства Мар'яна Пенкальського під особистий контроль. Очищення імені воїна є питанням честі для всієї держави.
У серпні 2025 року Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ) презентувала велике системне дослідження «Між зникненням і СЗЧ», яке базується на сотнях звернень родин та аналізі судової практики. Правозахисники офіційно підтвердили: військових, які зникли безвісти під час виконання бойових завдань або навіть потрапили в полон, військові частини регулярно обліковують як СЗЧ. [1, 2]
Нижче наведено кілька реальних судових кейсів, які доводять, що родинам доводиться через суд доводити абсурдність таких рапортів командування.
Реальні випадки із судової практики
- Кейс Тернопільського окружного адмінсуду (Рішення від 12.05.2025 у справі №500/207/25):
Військовий зник на полі бою на Донеччині під час виконання бойового розпорядження. Замість статусу «зниклий безвісти за особливих обставин», військова частина оформила його як втікача (СЗЧ). Родина майже 2,5 роки жила з цим тавром і без жодних виплат від держави. Адвокати подали позов, і суд повністю скасував усі накази військової частини про СЗЧ, зобов'язавши видати дружині сповіщення, що її чоловік зник безвісти під час захисту Батьківщини. [1] - Масові скасування наказів про СЗЧ (на прикладі справи № 480/8565/24):
Сумський окружний адмінсуд скасував наказ військової частини щодо бійця, якого записали в СЗЧ після поранення. Боєць перебував на лікуванні, переніс операцію із встановленням металевого фіксатора й тримав зв'язок із керівництвом. Проте військова частина автоматично списала його в «дезертири». Суд визнав такі дії командування абсолютно протиправними. [1]
Чому командири частин вдаються до такої практики?
Правозахисники та юристи виділяють кілька причин (бюрократичних та умисних):
- Перестраховка через брак доказів: Якщо боєць зник під час хаотичного відступу або інтенсивного обстрілу, і побратими фізично не бачили його загибелі (або не можуть підтвердити це письмово), командиру юридично простіше написати, що боєць «не повернувся вчасно до розташування підрозділу» — тобто оформити СЗЧ. [1, 2]
- Спроба приховати внутрішні злочини чи недбалість: У випадках, коли відправка на завдання відбулася з тактичними помилками, або коли, як у справі Мар'яна Пенкальського, йдеться про ймовірне умисне вбивство всередині підрозділу, статус СЗЧ дозволяє «закрити» питання бійця, зняти його з забезпечення та заблокувати розслідування на рівні частини.
- Бюрократичний тиск «згори»: Військові частини зобов'язані негайно звітувати про будь-яку відсутність особового складу. Через жорсткі часові рамки службові розслідування проводяться формально — рапорт про СЗЧ пишеться за 1-2 дні, хоча людина може лежати пораненою у сірій зоні або бути вбитою.
Чому це НЕ є законним і як захищатися?
Відповідно до аналітики Українського центру захисту прав людини (UHRC), СЗЧ (ст. 407 ККУ) — це виключно умисний злочин. Тобто військовий повинен мати свідомий намір кинути службу й сховатися.
Якщо боєць перебував у районі бойових дій, виконував службові обов'язки чи рухався за бойовим розпорядженням, його зникнення категорично не може трактуватися як СЗЧ. [Джерело]
Якщо боєць перебував у районі бойових дій, виконував службові обов'язки чи рухався за бойовим розпорядженням, його зникнення категорично не може трактуватися як СЗЧ. [Джерело]
Що робити родинам у такій ситуації:
- Подавати адвокатський запит до військової частини, щоб дізнатися точний процесуальний статус (чи порушено службове розслідування). [Джерело]
- Збирати докази виходу на завдання: скриншоти переписок перед боєм, свідчення побратимів (навіть усні чи у месенджерах), копії бойових розпоряджень (БР).
- Негайно йти до суду: судова практика показує, що цивільні суди майже завжди стають на бік родин військових, якщо є докази, що людина зникла в зоні бойових дій, а не в тилу. [джерело1, джерело2]
- 1 вер. 2025 р. — The IHRM presented an analysis that systematically examines the problem of the erroneous assignment of POW status to military pers...irf.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар