ДОСЬЄ НА ЗРАДНИКІВ

Блог з інформацією з соціальних мереж

неділя, 21 травня 2017 р.

АРХІВИ КГБ

Архіви КГБ відкрито для всіх. Досліджуйте!

16.05.2017, 18:02      Іван Мельник      Переглядів: 19069
21 травня 2017 року минає два роки відтоді, як в Україні відкрито доступ до архівів ЧК-ГПУ-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ.  Проте, на жаль, ще й сьогодні багато українців не знають про це. Ще й сьогодні доволі часто доводиться чути вислови штибу «Колись архіви КГБ відкриють і ми про все дізнаємося».
Є й инша частина суспільства, що знає про відкриття архівів, але вважає, що доступ до них надано лише фахівцям, історикам, дослідникам.
Насправжки ж архіви вже відкрито і відкрито їх для всіх! Тобто як для громадян України так і для іноземців та осіб без громадянства, що на законних підставах перебувають у нашій державі. Щоб працювати з цією архівною інформацією, не потрібно жодних дипломів чи атестатів про наявність профільної освіти. Достатньо лише написати заяву про пошук інформації (див. далі), та пред’явити документ, що посвідчує особу заявника.
Однак варто пам’ятати, що відкрито доступ лише до архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років. Тобто до інформації, яку створено, отримано органами ЧК-ГПУ-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ, або такої, що перебувала у них. Відносини, пов’язані із забезпечення права кожного на доступ до такої архівної інформації регулює Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», що набрав чинності 21 травня 2015 року. Доступ до инших видів інформації регулюють  відповідно й инші норми.
Які ж відомості належать до архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму?
Це різноманітні звіти, доповіді, спеціальні звістки, агентурні розробки, особові й робочі справи агентури, плани чекістсько-військових операцій, слідчо-кримінальні справи, контрольно-наглядові справи, справи на виселення, літерні справи, особові справи працівників репресивних органів, вироки Трибуналів, постанови особливих нарад, «трійок» абощо. Зважаючи на великий обсяг цієї інформації, опрацювати її швидко – неможливо. Саме тому долучитися до цієї справи мають не лише фахівці, а й пересічні громадяни, досліджуючи долю своїх зрепресованих родичів, односельчан.
Якось мені довелося працювати у читальній залі архіву водночас з якоюсь пані, що ознайомлювалася з архівно-кримінальною справою щодо свого засудженого батька. Вона аж скрикнула, коли прочитала прізвище розслідувача, який допитував її батька. «Добре, що я не вийшла заміж за його сина,» – мовила вона.
Иншим часом зустрів у читальній залі протестанта, який, скориставшись доступом, вивчав справи щодо зрепресованих вірян його релігійної громади.
Стосовно до мене, то в одній з архівно-кримінальних справ я знайшов гаманець засудженця.
 
Гаманець, який зберігано в матеріалах архівно-кримінальної справи щодо Трохимчука Івана Адрійовича (УСБУ в Рівненській області, справа № 2454)

В иншій архівно-кримінальній справі щодо селянина знайшов світлину Нового Палацу в Постдамі, Німеччина. Цікаво, відкіль у простого сільського хлопця ця світлина?
 
Новий Палац в Постдамі, Німеччина. Світлина з матеріалів архівно-кримінальної справи щодо Войтовича Андрія Якимовича (УСБУ в Рівненській області, справа П-10555)

Чинне законодавство не надає права зреабілітованим особам та їхнім спадкоємцям отримувати особисті речі (фотокартки, рукописи), які збережено у справах. Хоча раніше така можливість існувала, проте нині відповідну норму скасовано.
Як шукати інформацію про зрепресованих осіб можна дізнатися за цим посиланням.
Про те, чому є відкритою інформація про працівників ЧК-ГПУ-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ, можна дізнатися за цим посиланням.
Проте перед тим, як написати заяву до архівної установи, доцільно пошукати відомості про зрепресовану особу у книгах «Реабілітовані історією», які видавано в кожній області України та АР Крим. Ці книги містять анотовані довідки на осіб, що зазнали політичних репресій.
Скачати ці книги можна з сайту Головної редакційної колегії науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією», вибравши на лівій панелі сайту розділ «Реабілітовані історією», а далі область України, яка Вас цікавить.
На сьогодні, наприклад, серія Рівненської області налічує шість книг, в яких вміщено анотовані довідки на осіб, чиї прізвища починаються на букви з «А» по «Н».
Варто наголосити, що книги «Реабілітовані історією» містять довідки про зреабілітованих осіб. Натомість відомостей про незреабілітованців у них немає. А справ щодо таких осіб в архівах Служби безпеки України чимало. І доступ до них також відкрито для всіх.
Якщо у книгах «Реабілітовані історією» Ви знайдете довідку про особу, яка Вас цікавить, то знатимете, в якій архівній установі зберігано її архівно-кримінальну справу і, відповідно, куди надсилати свою заяву.
Одначе, навіть якщо у книгах відомостей немає, то це не значить, що варто відмовитися від пошуків.
Поза тим, певною мірою допомогти у пошуках може серія «Книги Пам’яті і Слави Волині», що її видано, зокрема, на кожен район Рівненщини. У цій серії вміщено списки учасників українських визвольних змагань в розрізі населених пунктів та районів Рівненської області. Щоб попрацювати з книгами цієї серії доведеться  завітати до бібліотеки, позаяк в  інтернеті їх немає.
 
Обкладинки серії книг «Реабілітовані історією» та «Книги Пам’яті і Слави Волині»

А тепер щодо написання заяви до архівної установи.
Можна використати взірці зі статті, посилання на яку викладено вище. Проте не буде зайвим, якщо працівникам архівних установ вкотре нагадати вимоги чинного законодавства про доступ до архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму. Тому викладаю ще кілька варіантів заяв з детальним посиланням на норми законодавства, щоби, як уже зазначив, нагадати їх розглядувачеві заяви.
   
Взірець заяви про пошук інформації щодо зрепресованця
   
Головне управління Національної поліції
  в _____________________ області
   
Іванчука Івана Івановича,
  вул.Хмельницького, 500, кв. 700, м. Рівне,
 33000, тел. моб. 0555555555,
ел. пошта:  kkkkkkk@gmail.com

  Заява.
Досліджуючи український національно-визвольний рух ХХ століття та репресії комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, шукаю інформацію про таких осіб:
 -  Марчук Катерина Василівна, 1920 р.н., уродженка с. Тучин Рівненської області, українка, освіта 3 класи, належала до УПА, псевдо «Олеся»;
 - Савчук Марія Максимівна, 1921 р.н., уродженка с. Микулин Рівненської області, українка, освіта 5 класів, належала до УПА, псевдо «Квітка».
На сьогодні є чинним Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (далі – Закон).
Згідно зі ст. 1 Закону, на відносини щодо отримання архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років не поширюється дія Закону України «Про захист персональних даних».
Статтею 5 Закону встановлено гарантію щодо заборони на віднесення архівної інформації репресивних органів до таємної, конфіденційної або службової.
Згідно зі ст. 3 Закону, органи ЧК-ГПУ-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ-тощо визнані репресивними органами комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років.
Одним із принципів забезпечення доступу до архівної інформації репресивних органів є її вільне отримання та поширення (ст. 6 Закону), крім обмежень, які встановила жертва репресивних органів або члени її сім’ї та родичі (ст. 9 Закону).
Згідно зі ст. 8 Закону, архівна інформація репресивних органів є відкритою. Крім того, відкритою є архівна інформація про штатних або позаштатних працівників репресивних органів, доступ до такої інформації не може бути обмежений з будь-яких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону, право на доступ до архівної інформації репресивних органів має кожен.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону, особа може виготовляти копії архівної інформації репресивних органів, у тому числі за допомогою технічних засобів. Самостійне виготовлення особою копії архівної інформації з носія такої інформації є безоплатним. Забороняється вимагати здійснення прямої чи опосередкованої оплати для самостійного виготовлення особою копії архівної інформації репресивних органів.
Зважаючи на вище зазначене, прошу Вас:
1.    повідомити чи зберігано у Вас будь-яку архівну інформацію про зазначених осіб;
2.    у разі наявності запитуваної інформації, прошу надати мені доступ до неї та надати можливість виготовити копії архівної інформації за допомогою власного технічного засобу (фотокамери).
Принагідно зазначаю, що закон має вищу юридичну силу стосовно внутрішніх нормативно-правових актів міністерств та відомств. Усі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону (роз’яснення, надані листом Міністерства юстиції України від 30.01.2009 № N Н-35267-18).
  Дата                                                                    Підпис

  Взірець заяви про пошук інформації щодо працівника репресивних органів (ЧК-ГПУ-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ-тощо)
     
Управління Служби безпеки України
   в _______________________ області

Іванчука Івана Івановича,
  вул.Хмельницького, 500, кв. 700, м. Рівне,
  33000, тел. моб. 0555555555,
 ел. пошта:  kkkkkkk@gmail.com

  Заява.
Розшукую інформацію про працівника органів радянської держбезпеки ЧК-ГПУ-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ-тощо (виберіть потрібні назви з цього переліку) Пєтрова Петра Петровича, 1918 року народження.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (далі – Закон) органи ЧК-ГПУ-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ-тощо визнані репресивними органами комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років.
Частиною 3 ст. 1 Закону визначено, що дія Закону України «Про захист персональних даних» не поширюється на відносини щодо отримання архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років.
Статтею 5 Закону встановлено гарантію щодо заборони на віднесення архівної інформації репресивних органів до таємної, конфіденційної або службової.
Згідно зі ст. 8 Закону архівна інформація репресивних органів є відкритою. Відкритою є архівна інформація репресивних органів про штатних або позаштатних працівників репресивних органів, доступ до такої інформації не може бути обмежений з будь-яких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону, кожен має право на доступ до архівної інформації репресивних органів.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону, особа може виготовляти копії архівної інформації репресивних органів, у тому числі за допомогою технічних засобів. Самостійне виготовлення особою копії архівної інформації з носія такої інформації є безоплатним. Забороняється вимагати здійснення прямої чи опосередкованої оплати для самостійного виготовлення особою копії архівної інформації репресивних органів.
Зважаючи на вище зазначене, прошу Вас надати мені доступ до особової справи Пєтрова П.П. та надати можливість виготовити копії архівної інформації за допомогою власного технічного засобу (фотокамери).
Принагідно зазначаю, що закон має вищу юридичну силу стосовно внутрішніх нормативно-правових актів міністерств та відомств. Усі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону (роз’яснення, надані листом Міністерства юстиції України від 30.01.2009 № N Н-35267-18).
    
Дата                                                                    Підпис

Шукайте. Досліджуйте. Пишіть. Адже, для того, щоб не повернулися тоталітарні часи, а наступна влада не забажала закрити архіви, їхня відвідуваність має стати масовою. Відкритість архівів має стати незворотною.

Як шукати інформацію про репресованих осіб

14.09.2015, 12:24      Іван Мельник      Переглядів: 4812

Архіви сьогодні стали значно доступніші. Тому, якщо у вас коли-небудь виникало бажання з’ясувати долю своїх репресованих в радянські часи родичів чи односельчан, то саме час це зробити. Адже, чинне законодавство дає для цього широкі можливості.
Закон відкрив доступ до інформації, яка свого часу перебувала у віданні таких репресивних органів, як ЧК, ГПУ, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, МВД, КГБ та інших. Фактично, нарешті в Україні сталося те, про що говорили впродовж усіх років незалежності, але ніяк не наважувалися зробити!
Та інформаційний вибух не стався – гучних викриттів не відбулося, інформпростір не став надто наповнений відомостями про репресії й переслідування. Тому очевидно, що закон лише відкрив доступ до архівної інформації, а її дослідження й оприлюднення залежить уже від людини. Зважаючи на те, що широкий загал і досі не обізнаний про надані йому можливості щодо доступу до архівів, варто розповісти про це детальніше.
Які ж можливості надає закон про доступ до архівів?
Архівна інформація репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років є відкритою. Кожен має право на доступ до неї. Дія Закону України «Про захист персональних даних» не поширюється на відносини щодо отримання цієї архівної інформації.
Відкритою є інформація про штатних або позаштатних працівників репресивних органів і доступ до неї не може бути обмежений з будь-яких підстав. Тобто мова йде про військовослужбовців, робітників та службовців, які перебували в офіційних трудових або службових відносинах із репресивними органами. А також про тих, хто перебував на обліку в цих органах як агенти, інформатори, резиденти, утримувачі або власники конспіративних квартир, явочних адрес тощо.
Фактично це означає, що кожен може ознайомлюватися з інформацією не лише про своїх родичів, а й про інших репресованих людей, а також про тих, хто здійснював ці репресії. Це дуже важливо, коли ви досліджуєте історію якогось населеного пункту й необхідно дослідити не одну, а низку архівних справ стосовно різних осіб, та встановити безпосередніх виконавців репресій. Для порівняння – раніше можна було досліджувати лише ті документи, що містили інформацію про родичів, та й то за умови підтвердження родинних зв’язків.
Хоча деякі обмеження щодо доступу до архівної інформації закон все-таки передбачає. Зокрема, особи, які є жертвами репресивних органів, а також члени сім’ї та родичі жертви репресивних органів мають право на обмеження доступу до інформації про себе на строк не більш як 25 років. При цьому, жертва репресивних органів, встановлюючи обмеження, має зазначити, на яку інформацію встановлюється обмеження (вид інформації, сторінки, абзаци тощо). Члени ж сім’ї та родичі жертви мають право обмежити доступ лише щодо свого расового (етнічного) походження, політичних або світоглядних поглядів, віросповідання, а також даних, що стосуються здоров’я та статевого життя.
Слід наголосити, що встановити ці обмеження можна лише протягом одного року з дня набрання чинності законом, тобто до 21.05.2016. Тому, якщо хтось виявить таке бажання, то має вкластися у цей термін. У протилежному випадку інформація не підлягатиме обмеженню.
Ще один важливий момент – обмеженню підлягає доступ лише до певної інформації, а не всього документа. Тобто, якщо вам відмовляють у наданні доступу до архівного документу, мотивуючи це наявністю в ньому «обмеженої інформації», то такі дії є незаконними. Для ознайомлення цей документ вам повинні надати, але закривши в ньому «інформацію з обмеженим доступом» (хай самі вирішують як це зробити), або надати копію документу, в якому така інформація буде замальована (заретушована, заклеєна тощо).
Куди і як звертатися для пошуку інформації про репресованих осіб?

1. Про кого є можливість шукати інформацію

Найперше, що ви маєте зробити, це визначити коло осіб, інформацію про яких ви збираєтеся шукати. Якщо у вашій родині була репресована одна особа, то, визначатися тут, звісно, нема з чим. Якщо ж було репресовано декілька людей, вирішуйте – долю усіх ви бажаєте досліджувати чи лише окремих з них?
Майте на увазі, що в архівах може бути в наявності інформація про тих осіб, які були затримані репресивними органами. Стосовно цих осіб заводили відповідну справу (слідчо-кримінальну, справу на виселення тощо), яку ймовірно й досі зберігають полиці архіву.
Якщо ж ви бажаєте дослідити долю людини, яка не потрапила до рук репресивних органів, але брала участь у визвольному русі, то шансів тут менше. Інформацію про таку особу слід шукати в архівних справах, заведених на її родичів. Як правило, під час допитів слідчі з’ясовували, де проживають рідні затриманого, чим займаються, де перебувають на даний час тощо. І саме ця інформація може бути відображена в протоколах допитів або в інших матеріалах справи (довідках, виписках та інших). Крім того, інформацію про таку людину можна пошукати в архівних справах, заведених на її соратників за участю у визвольному русі.
Якщо ж ви шукаєте інформацію про особу, вбиту під час чекістсько-військової операції (дата, місце та обставини загибелі), то вона може міститися в інформаційних повідомленнях (доповідних записках, спецдонесеннях, звітах) районних відділів НКВД-НКГБ-МГБ-МВД до відповідних обласних управлінь (якщо особу убитого було ідентифіковано).

2. У якій формі можна отримати інформацію

Визначтеся, як саме ви бажаєте отримати інформацію про репресованих осіб. Як правило, можливі два варіанти отримання інформації:
перший – ви особисто відвідуєте архів та ознайомлюєтеся з наявними архівними документами;
другий – архівна установа надає вам архівну довідку, в якій зазначає узагальнені дані стосовно репресованої особи (ПІБ; рік та місце народження; місце проживання; дата і місце арешту; стаття Кримінального Кодексу, згідно з якою засуджена особа; міра покарання; місце і термін відбування покарання; дата звільнення; рішення щодо реабілітації тощо).
Крім того, можливий варіант, коли у відповідь на ваше звернення архівна установа надсилає копію одного або декількох архівних документів, що містять відомості про репресовану особу. Копії цих документів архів може надіслати також разом з архівною довідкою. Копії документів архівна установа надсилає заявнику зазвичай у тих випадках, коли не має значного обсягу інформації стосовно конкретного репресованого, але зберігся окремий документ або запис в певній документації.

3. Пишемо звернення

Надішліть звернення до архівних установ, в якому вкажіть якнайповнішу інформацію про особу, долю якої досліджуєте. Від обсягу та достовірності вихідних даних залежить результативність пошуку.
Передусім зверніться до місцевих архівів, що діють на території області. Якщо особа проживала, була арештована або засуджена в іншій області, не тій, де ви нині мешкаєте, звертайтеся в архіви відповідної області.
У цій статті як приклад використано Рівненщину, хоча в інших областях слід робити аналогічно. Отже, серед архівів Рівненської області, що зберігають інформацію про репресованих осіб,  такі:
- Державний архів Рівненської області (вул. С. Бандери, 26-а, м. Рівне, 33014);
- Управління Служби безпеки України в Рівненській області (вул. Відінська, 4, м. Рівне, 33023);
- Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (вул. Хвильового, 2, м. Рівне, 33000).
У зверненні до архівної установи рекомендую запитувати не одразу про всіх осіб, інформацію про яких ви шукаєте, а робити окремий запит стосовно кожної людини. Тобто одне звернення – одна людина.  Таким чином, архів матиме змогу якісніше опрацювати ваш запит.
Звернення до кожної з перерахованих установ рекомендую надсилати також почергово. Адже, в отриманій відповіді можуть міститися додаткові відомості, які можна використати при написанні звернення до іншого архіву.
Писати звернення до архівної установи слід у формі заяви, в якій необхідно зазначити своє прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання. Обов’язково має бути підпис заявника і зазначена дата. Доцільно зазначити номер телефону та електронну пошту.
Заяву надішліть до архіву звичайним, а ліпше рекомендованим, листом. Низка архівів приймає звернення в електронному вигляді, але тут ми цей варіант не розглядатимемо.
Нижче наведено форми і примірні тексти заяв.   
Зразок заяви з проханням надати доступ до архівної справи 
 
 Управління Служби безпеки України
в Рівненській області
вул. Відінська, 4, м. Рівне, 33023

Іванчука Івана Івановича
м. Рівне, вул. Велика, 111, кв. 777,
тел. 0202020202
ел.пошта lklklklk@qwe.pp
Заява.
 Розшукую інформацію про учасника ОУН та УПА Коротюка Федора Трихоновича, 1909 р.н., псевдо «Комар», уродженця та мешканця с. Річиця Гощанського (раніше – Тучинського) району Рівненської області, репресованого органами НКВД-НКГБ у 1944 році.
Керуючись нормами Закону України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», у разі наявності у вас архівної інформації про Коротюка Федора Трихоновича, прошу надати мені доступ до неї та дозволити виготовити копії архівної інформації за допомогою власного технічного засобу (фотокамери).
Прошу повідомити де й коли я можу ознайомитися із запитуваною інформацією.
Заздалегідь вдячний за розуміння.
 Дата                                                                                                    Підпис
   
Зразок заяви з проханням надати архівну довідку
 
 Управління Міністерства внутрішніх
справ України в Рівненській області
вул. М.Хвильового, 2, м. Рівне, 33000

Іванчука Івана Івановича
м. Рівне, вул. Велика, 111, кв. 777,
тел. 0202020202
ел.пошта lklklklk@qwe.pp
Заява.
Розшукую інформацію про свою прабабусю Мельник Теклю Євсигніївну, 1884 р.н., уродженку с.Тучин Гощанського (раніше – Тучинського) району Рівненської області, яка орієнтовно у 1945-1947 роках була відправлена у вислання.
Керуючись нормами Закону України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», у разі наявності у вас архівної інформації про зазначену особу, прошу надати відповідну архівну довідку.
Заздалегідь вдячний за розуміння.
 Дата                                                                                                    Підпис

Принагідно слід зазначити, що в обласних архівах СБУ та УМВС архівну довідку видадуть безкоштовно, а от в державному обласному архіві за неї, найвірогідніше стягнуть плату. Принаймні, таке траплялося зі мною.
Якщо звернення до архівів обласного рівня не дало задовільних результатів, звертайтеся в архівні установи загальнодержавного рівня:
- Галузевий державний архів Служби безпеки України (вул. Малопідвальна, 16, м. Київ, 01601);
- Галузевий державний архів Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024;
- Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (вул. Солом’янська, 24, м. Київ, 03110);
- Центральний державний архів громадських об’єднань України (вул. Кутузова, 8, м. Київ, 01011).

4. Ознайомлюємося зі справами

Після того, як ваш пошук завершився успішно й ви отримали відповідь про те, що в певному архіві зберігається запитувана інформація, можете вирушати туди для ознайомлення з нею. Візьміть з собою фотоапарат (фотокамеру).
Надання доступу до носіїв архівної інформації здійснюється на підставі документа, що посвідчує особу, а також заповненої заяви. Останню писати повторно не потрібно, адже, ви вже надсилали її до архіву. Забороняється вимагати від особи надання будь-яких інших документів (зокрема, про підтвердження родинних зв’язків).
Щоправда, в залежності від архіву вас можуть попросити заповнити ще деякі документи (анкету користувача, журнал відвідувань тощо), адже, кожна архівна установа має свої правила роботи читального залу. Крім того, перед початком роботи з носіями архівної інформації особа інформується про те, що вона несе повну відповідальність за форму та зміст поширеної нею архівної інформації репресивних органів, а також за всі можливі правові наслідки такого поширення. Особа вважається поінформованою про відповідальність, якщо вона почала роботу з носіями архівної інформації.
Особа має право на вільний безоплатний доступ до носіїв архівної інформації в читальному залі архівної установи або їх копій з урахуванням обмежень, які встановила жертва репресивних органів, члени сім’ї та родичі жертви репресивних органів, про що вже було зазначено вище. І більше жодних обмежень!
Під час роботи в читальному залі можна виготовляти копії архівної інформації репресивних органів за допомогою технічних засобів. Самостійне виготовлення копії є безоплатним. Закон забороняє вимагати здійснення прямої чи опосередкованої оплати для самостійного виготовлення особою копії архівної інформації. Отже, якщо у вас обмаль часу для роботи в читальному залі, зробіть фотокопію архівно-кримінальної справи за допомогою власного фотоапарату і досліджуйте її вдома на комп’ютері.
Копії архівної інформації можна виготовити й силами архіву, але в такому разі вартість їх виготовлення, звісно ж, доведеться відшкодувати. Окремо слід відмітити, що, наприклад, Галузевий державний архів СБУ практикує безоплатне надсилання електронних копій документів.
Якщо ви зверталися в архів з проханням надати архівну довідку, а після її отримання виявили бажання особисто ознайомитися з архівними документами, на підставі яких вона складена, то маєте право це зробити. При цьому, відвідуючи архівну установу, вас можуть попросити написати заяву про доступ до архівної інформації, або й надати доступ без її написання.

5. Що робити з отриманою інформацією?

Отриману інформацію можна залишити «для себе» чи зробити надбанням громадськості, написавши статтю та розмістивши у друкованих ЗМІ, на інтернет-ресурсах, у блоґах. Адже, одним із принципів забезпечення доступу до архівної інформації репресивних органів є її вільне поширення, але із врахуванням обмежень, про які  згадувалося вище.
Пам’ятайте, що відповідальність за поширення архівної інформації репресивних органів несе особа, якій було надано доступ до відповідної інформації. Розпорядники архівної інформації (тобто архівні установи), їх посадові особи, не несуть відповідальності за наслідки поширення інформації запитувачами та особами, яким надається доступ до відповідної інформації.
Відразу ж хочу попередити – будьте готові, що інформація, яку знайдете в архівних документах, може викликати суперечливі почуття. Її обов’язково слід аналізувати на предмет достовірності. Адже, «потрібні покази» люди нерідко давали під впливом тортур, або зумисно давали неправдиві свідчення, щоб не виказати себе чи своїх побратимів. Чимало архівні документи можуть розповісти й про вчинки, на які здатні люди в конкретних життєвих ситуаціях. Та як би там не було, правду слід шукати й сприймати її такою, як є. Лише в такому випадку можна скласти об’єктивну картину того, що відбувалося.
І наостанок. Для забезпечення права на доступ до архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років у нашій державі передбачено створення Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті. Саме він матиме переважне право на отримання носіїв архівної інформації репресивних органів і саме до нього в термін до 21.05.2017 мають передати носії архівної інформації за 1917-1991 роки такі структури як МВСУ, СБУ, МОУ, СЗРУ, ГПУ та інші. Очевидно, що архівні документи з регіональних управлінь СБУ та МВСУ перейдуть до новоствореної структури, де планують забезпечити їхнє оцифрування та доступ до цифрових копій на офіційному веб-сайті. Крім того, подейкують, що в регіонах створять регіональні відділення Українського інституту національної пам’яті.
Тому вирішуйте, коли краще ознайомитися з архівними справами стосовно репресованих осіб – завітавши нині до читального залу архівної установи, доки документи ще там, чи дочекатися утворення нової структури й відвідати вже її. Або чекати того часу, коли носії архівної інформації будуть оцифровані та розміщені в мережі інтернет.
Я б не зволікав.
Хочеться сподіватися, що справа з оцифруванням не забариться.
Успіхів у дослідженнях!

Немає коментарів:

Дописати коментар