Події Революції Гідності залишили по собі тисячі офіційних хронік, але найсправжніша історія Майдану часто ховається в деталях, про які не знали журналісти. Одним із таких епізодів є таємниця зникнення «зірок» проросійських артистів із бруківки Хрещатика біля київського Пасажу в лютому 2014 року. Це історія про народну люстрацію, вогонь барикад і коваля 4-ї Козацької сотні Самооборони Олександра Шамуділова, відомого під псевдонімом «Шабля».
«Народна декомунізація» Хрещатика
На початку 2000-х років біля київського Пасажу на Хрещатику з’явилася перша «Алея зірок». Поруч із видатними українськими спортсменами та культурними діячами там було вмонтовано важкі бронзові плити з іменами тих, хто згодом став символом російського культурного експансіонізму та зради — Йосипа Кобзона, Таїсії Повалій, Ігоря Крутого.
У найгарячіші дні лютого 2014 року, коли протистояння в центрі Києва досягло піку, козаки 4-ї сотні Самооборони Майдану, яка дислокувалася поруч, вирішили очистити простір столиці від символів чужого впливу. Це був акт чистої емоції та народної справедливості: п'ять бронзових знаків (Кобзона, Повалій, Крутого, Олега Блохіна та Яна Табачника) буквально видерли з бруківки Хрещатика і кинули у багаття барикади, що палала неподалік Пасажу.
Метал для зброї, що став історією
У цей момент у гру вступив ковальський прагматизм. Олександр Шамуділов («Сашко Шабля») був не просто бійцем, а майстром кузні. Побачивши у вогні барикади масивні шматки високоякісної бронзи, він оцінив їх професійним оком. Бронза — ідеальний, міцний і стійкий до корозії сплав, який чудово підходить для відливання гард, наверш та елементів руків'я для козацьких шабель чи ножів. Символізм мав бути абсолютним: зірки зрадників України мали переплавитися на елементи української козацької зброї.
Олександр витяг з вогню три плити — Йосипа Кобзона, Таїсії Повалій та Ігоря Крутого. Інші дві (Блохіна та Табачника) так і залишилися в попелі барикад і згоріли вщент. Проте переплавити врятовану бронзу майстер не встиг: хід історії розпорядився так, що ці три обпалені, понівечені вогнем знаки збереглися в їхній автентичній формі, перетворившись із матеріалу для ножів на безцінні речові докази Революції Гідності.
Бій у провулку та походження псевдоніму «Шабля»
Своє легендарне псевдо «Шабля» Олександр Шамуділов отримав за обставин, які доводять: козацький дух у 4-й сотні був не формою, а суттю.
Це сталося в "чорний вівторок", 18 лютого 2014 року, коли силовики та найняті владою кримінальні тітушки розпочали масований штурм Майдану та зачистку прилеглих вулиць. Під час запеклих зіткнень в одному з провулків біля Хрещатика Олександра затиснула група нападників. Шансів на порятунок майже не було. Тоді козак дістав свою справжню шаблю і почав відбиватися нею від натовпу.
Побачивши такий відчайдушний і небачений опір, на Сашка кинулася ціла зграя «лягавих» (силовиків) та тітушок. Відігнавши їх ціною неймовірних зусиль, бійці беркуту та кримінальники врешті-решт оточили і жорстоко побили коваля. Його покалічили, роздягли, відібрали зброю і, вважаючи важкопораненим або непритомним, закинули в карету швидкої допомоги.
Але дух козака зламати було неможливо. Щойно швидка від’їхала, Олександр прийшов до тями і, будучи босим, побитим та роздягненим, зумів утекти з машини медиків. Замість того, щоб шукати прихистку в тилу чи лікарні, він одразу ж повернувся назад — на палаючий Майдан, до своїх побратимів із 4-ї сотні, захищати барикади.
Сьогодні три обпалені бронзові зірки з Хрещатика та унікальні відеокадри, що зафіксували Сашка Шаблю та процес порятунку металу з вогню — це не просто приватний архів. Це жива історія про те, як народжувався новітній український епос. Вони уособлюють усе: і безкомпромісну відсіч ворогам, і практичність українського майстра, і неймовірну волю до боротьби бійця, який босим повертається в бій за свою свободу. Це артефакти, які мають посісти почесне місце в експозиції Національного музею Революції Гідност.
Олександр Шамуділов («Сашко Шабля»), коваль 4-ї сотні Майдану, спочив у Холодному Яру після тривалої хвороби. Його попіл розвіяли з Кодацького мосту і він пішов на пороги Дніпра, під залпи козацьких гармат, вшанувавши воїна в місцях козацької слави.
Сьогодні три обпалені бронзові зірки з Хрещатика — це не просто приватний архів. Це жива історія про те, як народжувався новітній український епос. Вони уособлюють і безкомпромісну відсіч ворогам, і практичність українського майстра. Сьогодні ці унікальні артефакти експонуються в Музеї боротьби за Україну, який тепер діє спільно з Асоціацією «ХіД»(м. Дніпро, вул. Ясельна, 1), де кожен може доторкнутися до цієї сторінки нашої новітньої історії.
Немає коментарів:
Дописати коментар